Страхування життя в Європі виникло в епоху Великих Географічних відкриттів , коли англійські капітани морських судів набували страхових полісів, облямовуючись в довге і небезпечне плавання.
Невипадково, що за кордоном страхові компанії від 60 (країни Східної Європи) до 98 (Японія) відсотків всіх зборів отримують від страхування життю.
Саме із-за загального обхвату страхуванням життя населення, західні люди відносяться до щомісячних внесків по страховці життя як до обов’язковим податкам , або комунальним платежам – вони вже давно до них звикли, точно так, як і їх батьки, дідусі, бабусі і прабабусі.
Відсутність страховки вважається ганебною і не прийнятним для будь-яких більш менш пристойних соціальних статусів, а несплачена страховка – це майже ознака банкрутства і особового краху для людини.
Чому ж страхування життя отримало таке сильне розповсюдження в розвинених країнах, а в Росії тільки починає боязкими кроками свою ходу на страховому ринку?
Річ у тому, що по своїй фінансовій суті – накопичувальне страхування життя – це все одно що банківський рахунок з відсотками (що іноді навіть перевищують банківські відсотки) з додатковою опцією захисту від всіх нещасть страхувальника і можливістю поклопотатися про свою сім’ю у випадку, якщо він несподівано загине.
Страхувальник кожного місяця вносить, наприклад, по 1000 рублів протягом 20 років, а в кінці терміну отримує назад свої накопичені 240 000 плюс відсотки, допустимий, 30 000, до того ж протягом всіх 20 років йому оплачується лікування від травм, отруєнь, інших нещасних випадків при зверненні в лікарню, а якщо він в результаті нещасного випадку стане непрацездатним в 2-ій і подальші роки після укладення договору страхування життя, то компанія виплачує йому все 240 000, не дивлячись на те, що страхувальник взагалі-то встиг накопичити тільки 24 000 (2-й рік), то ж саме відбувається, якщо страхувальник раптом вмирає – його сім’ї виплачують всю суму за договором страхування життя, навіть якщо він ще не накопичив її.
Виходить подвійна стабільність! Для людини – оскільки він і його сім’я фінансово захищені від неприємних сюрпризів долі, і для економіки країни – оскільки вона отримує щомісячно додаткову емісію грошей, які зазвичай швидко пускаються в оборот, вкладаються в промисловість, в будівництво, в інші галузі, тим самим забезпечуючи зростання ВВП держави.
Оскільки договір страхування життя довгостроковий (його не можна укласти менше, ніж на 5 років), і не можна відмовитися від щомісячних платежів (взагалі-то відмовитися іноді можна ( якщо це прописано в договорі ), отримавши назад близько 90% тих грошей, які ви вже накопичили, але таке розірвання договору, як правило, не вигідно), виходить, що грошовий потік в страхову компанію від договорів по страхуванню життя постійний, а значить підживлення економіки країни за рахунок внесків громадян по страховці теж постійне.
Виходить, що все у виграші – люди, які забезпечують собі гідну старість, страхові компанії, які забезпечують собі надійність і процвітання, державу, економіка якої тут і зараз отримує вільні кошти для розвитку.
Read the rest of this entry…
відсоток,
договір,
життя,
компанія,
країна,
поліс,
страхування,
Існують різні класифікації страхування життя. Більше всього мені подобається наступна: 
В детекивних фільмах, особливо про 19 – почало 20 століття часто по сюжету жертву вбивають із-за спадку , а потім раптом близьке багатство і щастя лопаються, як мильний міхур, із-за занадто моторного сищика.